Як почати углевыжигательный бізнес. (Частина друга)

Як почати бізнес углевыжигательный

(частина друга)

Отже, ви визначилися з вибором обладнання. Ви пригледіли майданчик, яка, на вашу думку, вам підходить. Виробник углевыжигательного устаткування, вибраного вами, сказав, що його обладнання може стояти де завгодно, і навіть надав якісь документи, що підтверджують це. АЛЕ....

Змушений вас розчарувати. На сьогодні в Україні діють нормативні акти написані ще при СРСР та переведені у стандарти України без урахування часу і технологій. На сьогодні в Україні виробництво деревного вугілля ретортным способом відноситься до II класу з санітарно-захисною зоною в 500 м. згідно:

«ДСП 173-96. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів.

Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м

1. Виробництво деревного вугілля ретортним способом.»

І що б вам не говорили виробники печей вуглевипалювальних, цей документ ніхто не відміняв.

У виняткових випадках санітарна зона може бути зменшена до 150 м. Але для цього робиться проект з прив'язкою до конкретного місця, оцінюється «роза вітрів» і т. д і т. п. Вартість всіх цих процедур досить висока і вимірюється десятками тисяч грн.

Крім цього, дозвіл на викиди, виходить на кожне конкретне виробництво, після здійснення замірів викидів екологічною службою. По-цьому ви повинні враховувати цей факт при виборі майданчика для виробництва і вибір обладнання.

Врахуйте логістику постачання дров і можливості лісгоспів, в яких ви будете купувати дрова, так як не завжди лісгоспи можуть забезпечити потрібні обсяги потрібної вам деревини. «Не кладіть яйця в одну корзину». Майте альтернативних постачальників.

Наступним вашим кроком має бути оцінка витрат на підготовку деревини до завантаження у вибране вами обладнання. У попередній частині я описував технології існуючі на сьогодні в світі, і в Україні зокрема. Є технології, що дозволяють мінімально обробляти деревину, а саме різати і колоти до необхідних розмірів, а є такі, при яких на це потрібно значна частина часу і коштів. І це суттєво піднімає собівартість кінцевої продукції. На деяких виробництвах цей показник становить до 30 % собівартості деревного вугілля.

Ну і дуже важливий фактор при виборі обладнання та майданчики, це оцінка трудових ресурсів у вибраному вами регіоні під ваше обладнання. Чим примитивней обладнання, тим більше знадобиться працівників. При чому працівники, які йдуть на роботу на примітивних технологіях типу «бочки», відносяться не до кращих представників робітничого класу. Відразу будьте готові до постійного спілкування з не дуже тверезими елементами та іншими реаліями, пов'язаними з подібним контингентом. Це сувора правда життя.

На современном оборудовании работают другие люди. Современное оборудование требует к себе современного подхода к работе, ответственности и знаний. Это другой тип людей. Мне могут возразить, что таким работникам и платить надо больше. И это правда. Но, во-первых, их надо значительно меньше, а, во-вторых, на современном оборудовании, типа УМТ , производительность в разы выше, а фонд з.п. в разы ниже, даже с учетом хороших зарплат операторам. Также в разы меньше денег и времени требуется на подготовку древесины, загрузку и выгрузку сырья. И проблем, связанных с персоналом, значительно меньше.

Але і це не все. У наступній частині я розповім:

• про організацію виробництва деревного вугілля з мінімальними витратами і мінімізацією розкрадань.

• як збільшити рентабельність виробництва деревного вугілля без додаткових витрат.

Продовження слідує...